Я ознайомився з правилами поведінки на ігрових серверах та правилами Нашої Галактики.
До цього моменту я був лише звичайним пілотом, якимось дивом потрапляв на 2 стички республіки з ситхами, в якій мені чомусь хотілось воювати за республіку як я і хотів, мені за це тільки подякували та дали троги палива. Одного разу я отримав небезпечне завдання від свох співмешканців Хоту, яке полягало в тому щоб діставити партію зброї, їжі та спеціального імплантанту, що виробляє імунітет від холоду на одну з віддаленіших планет (ХОТ).Вже полетівши після завантаження грузу натравив на метеоритний дощ біля Ендору. Корабель був трохи пошкоджиним, але загалом протікав топливний бак, але завдяки своїм підсвідомим навичкам пілота майстеркласу навіть без палива я зміг приземлити корабель на МУСТАФАР(те вражженя пілотажу яке я відчув було надзвичайно важким, я керував кораблем наче повітряним змієм, або ж паперовим літаком). Здійснивши посадку на Мустафар я прокинувся нічого не пам"ятавши. Я провів там приблизно 2 дні нічого не ївши. На 3 день мене наче осінило, щось всередині мене почало мені підказувати що треба ці коробки, ящики доставити до Хоту(рештки єхо-бази). Полагодивши свій корабель я в нього зайшов, та дивом підсвідомо почав натикати на різні клавіші, при яких корабель почяв трястись, а згодом взлетів. Побачивши кнопку Auto-Pilot я зрозумів що це моє спасіння Так я дістався до Хоту...
Ви напевно задаєте собі питання, як я взлетів без палива??? Ось відповідь: побачивши щось прозоро-блакинте, навіть незнаючи що це, я залив ЦЕ в вже відремонтований відсік для палива...Везіння, нічого більше
Прилетівши на Хот, за допомогою мед-дроїда мені очистили пам"ять, а потім залили все що там було з моменту народження( напевне вдарившись головою, я зробив таку собі "плівку, яка затуманила мені пам"ять).
Після своїх пригод та спогадів, я вирішив, що мене тут нічого не тримає...оскільки я майже не втратив життя за життя 1000ів, чому б не втратити 1 життя за 1000000ни?

Чому я тут? Чому в мене такі думки щодо допомоги?
Одного разу мені приснився дивний сон...але сам того не знаючи що це реальність, навіть в цей "сон" я повірив...
Я далекий нашадок Обі-Вана Кенобі
Так, це він прийшов до мене. Так, це він подав мені таку думку, побачивши в мені добро, та силу, яка вміє рятувати...

Я, Di_Ez(Di-Ez), ознакомился с правилами UA Galaxy и с правилами форума.
особой истории нету: играл себе в академию проходил компанию никого не трогал) потом где то услышал про онлайн ,поставаил патчи и начал играть на UA Galaxy.
Хочу вступить потому что хочу чему-то научится. Поиграв  пару дней в дуэлях понял, что сражаться на равных могу с 10(а то и меньше)% игроков. А чему то научится реально наверное только в клане) вот решил сюда вступить